Інтернет-газета ДРОГОБИЦЬКЕ ЗЕМЛЯЦТВО

Добровільне об’єднання чи ліквідація? - голова асоціації рад про адміністративно-територіальну реформу




 

Відповідно до Конституції України, в нашій країні визнається і гарантується місцеве самоврядування, первинним суб’єктом якого, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.


Право на самоврядування є невід’ємним від самої громади і здійснюється нею як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради.


Підкреслюючи надзвичайно важливу роль громади у державному управлінні, Іван Франко в одній зі своїх економічних праць другої половини ХІХ ст. «Що таке громада і чим би вона повинна бути?» зазначає, що «перша і найголовніша задача тих, що управляють державою, повинна би бути така, щоб добре упорядкувати і мудрими правами якнайліпше забезпечити ту найменшу, але основну одиницю. Бо коли громада зле впорядкована, то, очевидно, що й увесь побудований на ній порядок не може бути тривкий» (Франко І. Збірник творів у 50-ти томах. – К., 1985. – Т. 44. – Кн. 2. – С. 175).


Сьогодні в Україні у рамках реалізації урядової Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади прийнятий і набув чинності Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», окремі норми якого нівелюють саму природу поняття громада. Так, згідно з Законом, об’єднання громад називається громадою, передбачено об’єднання сільських і міських територіальних громад (ст.2 Закону), що прямо суперечить ст.140 Конституції України, яка визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади – мешканців села чи добровільного об’єднання у сільську громаду мешканців кількох сіл, селища, міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції  і законів України.


Як бачимо, Конституція передбачає об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, а не об’єднання існуючих територіальних громад.


Конституція України – це Основний Закон, правовий документ, який має найвищу юридичну силу. Зневага до положень Конституції України культивує у громадян почуття правового нігілізму, ставить під загрозу не тільки конституційний лад та національну безпеку в країні, але й саме існування України як соціальної, демократичної та правової держави.


Норму про об’єднання територіальних громад, згідно із Законом та перспективним планом формування громад, було внесено до Бюджетного кодексу України ще до прийняття Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Парадокс: об’єднаних громад не існує, а існуючі сільські, селищні громади уже позбавлені фінансових ресурсів. Норми вказаних законів у частині наявності перспективного плану формування громад, розробленого згідно з відповідною методикою, не узгоджуються з конституційним принципом добровільності. Бюджетний кодекс України містить дискримінаційні норми, які штучно створюють дотаційність сільських, селищних бюджетів, позбавляють територіальні громади сіл, селищ фінансової підтримки з боку держави (в тому числі на виконання сільськими, селищними радами делегованих повноважень органів виконавчої влади). Це черговий яскравий приклад того, як під виглядом децентралізації влади відбувається її централізація.


Всупереч ч.1 ст.140 Конституції України, зі ст.6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вилучено норми, за якими територіальні громади сусідніх сіл можуть об’єднуватися в одну територіальну громаду, добровільне об’єднання територіальних громад відбувається за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл, вихід із складу сільської громади здійснюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади, чим обмежується право сільських територіальних громад на місцеве самоврядування шляхом безпосереднього волевиявлення на місцевому референдумі. Реальне самоврядування на рівні уже сформованих територіальних громад пропонується замінити квазі – самоврядуванням шляхом запровадження інституту старост із статусом члена виконкому об’єднаної громади та мізерними повноваженнями.


Внаслідок пропонованого об’єднання територіальних громад обмежується доступ мешканців сіл, селищ до публічних послуг (вчинення нотаріальних дій, реєстрація актів цивільного стану, посвідчення довіреностей, отримання різних довідок, тощо), сільські громади позбавляються самоврядного статусу (центр прийняття рішень переміщується в іншу громаду), права обирати сільського голову як лідера громади. Громада позбавляється цивільної правосуб’єктності щодо належного їй комунального майна, усувається від процесу регулювання земельних відносин. Це відбувається в умовах, коли не завершено інвентаризацію земель, значна частина мешканців сіл не має оформленого права власності на землю і майно, переважна частина сіл, селищ не мають генпланів свого розвитку, не прийняті закони про комунальну власність, про місцевий референдум, про територіальну громаду, про адміністративно-територіальний устрій.

Загалом уся розгорнута в Україні кампанія щодо добровільно-примусового об’єднання територіальних громад нагадує реформу з укрупнення колгоспів та сільських рад періоду СРСР, що на десятки років загальмувала соціально-економічний розвиток сіл-сателітів, багато з яких у подальшому вимерли, а частина тих, які вижили після проголошення незалежності України, реалізувала своє право на місцеве самоврядування і позбулася принизливого ярлика «село без сільради» (див. публікацію «Неперспективні села» (електронний ресурс). Енциклопедія історії України, Т. 7, «Наукова думка», 2010 р.).


Згідно з даними, оприлюдненими на офіційному веб-сайті Верховної Ради України (Розділ «Ресурси». Адміністративно-територіальний устрій), з 01.01.1986 р. до 01.05.2015 р. в Україні знято з обліку (ліквідовано), у зв’язку з переселенням мешканців та об’єднанням з іншими населеними пунктами, 1 040 сіл, селищ. Слід підкреслити, що у ліквідованих селах не було органів місцевого самоврядування.

 

Сьогодні укрупнення територіальних громад окремі теоретики такої реформи вважають мало не панацеєю від усіх соціально-економічних проблем нашої держави.


Для аналізу ситуації подаємо порівняльну характеристику базових адміністративно-територіальних одиниць (надалі – АТО) Франції і Польщі, чий досвід децентралізації влади можна запозичити для України.

 

Назва країни

Чисельні-сть населення (чол.)

Площа території (кв. км)

К-ть АТО базового рівня

Щільність населення

(чол. на

1 кв. км)

К-ть осіб на одну АТО

Україна

47 281000

603700

14 500

 (сільських, селищних, міських рад)

78

3261

Франція

60 181000

545630

37 000 (муніципальних рад)

110

1627

Польща

38 623000

312000

2 478 (гмін)

124

15586

 

Окрім наведених у таблиці даних, додатково зазначаємо, що у Франції налічується близько 2 700 рад міжмуніципального співробітництва, а 80% самоврядних одиниць має чисельність населення менше ніж 1 тис. осіб.


За основу нам пропонують взяти польський досвід децентралізації влади. Самі поляки визнають, що через різний обсяг наявних ресурсів новоутворених органів самоврядування спостерігалася нерівномірність їхньої інституційної спроможності. Регіони, які опинилися без допомоги держави (фінансовий механізм вирівнювання виявився менш ефективним, ніж очікувалося), після проведення адміністративної реформи стали розвиватися гірше (з матеріалів наради-семінару «Польський досвід децентралізації влади. Який шлях вибере Україна?», Львів, 22.04.2015р.). Це при тому, що Польща суттєво різниться від України масштабом території, чисельністю населення, національною і релігійною єдністю. Позитивним фактором, який вплинув на успіх польських реформ, був тихий лобізм інтересів Польщі у Євросоюзі світлої пам’яті папи Івана Павла ІІ.


Чого можна очікувати в нас після такого масштабного експерименту на сільських мешканцях у нинішніх політичних і економічних умовах при відсутності сформованих інститутів громадянського суспільства і скільки ще сіл треба принести у жертву цій реформі, можна лише здогадуватися.


На наше тверде переконання, нам слід базуватися на своєму українському досвіді місцевого самоврядування, головним осередком якого є села, селища, міста, де живуть люди і природним шляхом формуються територіальні громади. Будь-які питання, що стосуються зміни самоврядного статусу територіальних громад та територіальних розмежувань, проводити шляхом місцевого референдуму.


Для забезпечення соціально-економічної єдності та спільної життєдіяльності територіальним громадам сіл, селищ, міст законом слід надати право утворювати територіальні об’єднання із збереженням їхнього самоврядного статусу та виняткових повноважень щодо розпорядження комунальною власністю, землею, фінансовими ресурсами за принципом через співробітництво до об’єднання.

 

Степан КОВАЛЬ,

 

сільський голова с.Медвежа, голова Асоціації сільських, селищних рад Дрогобицького району, юрист.



Создан 01 июн 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
бесплатный счетчик