Інтернет-газета ДРОГОБИЦЬКЕ ЗЕМЛЯЦТВО

 

Трохи із сарказмом, та все ж: скільки коштує голос виборця?




 

Добігають кінця виборчі перегони-2015. Знову у хід пішли різноманітні технології маніпуляцій виборцями. Уже почалося «полювання за голосами» та є непоодинокі спроби підкупу виборців: ремонтами, продуктовими наборами, гречкою, дитячими майданчиками чи іншими «добрими справами». Але як завжди основною валютою для купівлі голосів є гроші.  


Як показали події на виборах у 205 окрузі, людям роздавали по 400 гривень.


Як знати чи це та ціна за яку варто продати свій голос? Яка справжня «ринкова» ціна голосу? Що потрібно знати щоб не продешевити? Чому взагалі дають гроші за голосу? В чому цінність голосу? Для чого «лізуть» у владу шляхом підкупу?

 

Отже, давайте розбиратись в цих питаннях.


Для того, щоб більш чітко розуміти предмет дамо собі такі додаткові запитання:

 

  1. Чим займається депутат чи міський голова перебуваючи на посаді?
  2. На які речі вони впливають.
  3. Чому «бізнесмени» так рвуться у депутати, якщо ця робота не оплачується?

 

Міський голова і депутати приймають участь у розподілі бюджету міста (ділять гроші які надходять в бюджет міста з податків, зборів та ін. джерел), приймають рішення щодо посад та щодо того, хто йде на ці посади. Приймають рішення щодо житла, земельних ділянок, комунальної власності (власності громади міста).

 

Встановлюють ціни на комунальні послуги,  на вартість перебування в дитсадочку чи школі наших дітей, на вартість проїзду у транспорті.

 

Тобто, якщо на хлопський розум, то вони беруть наш гаманець і вирішують хто, куди і на що має витрачати гроші. А також вирішують скільки ми будемо витрачати і на що саме.

 

Звичайно нам буде цікаво, а який розмір гаманця, якщо вони (політикани) готові кожному давати по 400 гривень, для того аби ним користуватись? І чи вигідно нам брати 400 гривень за голос? Чи гаманець значно більший і це зовсім невигідна угода? На які речі нас заставлятимуть витрачати і в якому розмірі?

 

Як порахувати ціну голосу?

 

Все дуже просто:

  1. Беремо свою зарплатню, дивимось скільки з нас беруть податків і цю суму множимо 12 місяців і на 5 років (саме стільки часу депутат та міський голова витрачатиме наші гроші).
  2. Беремо платіжку за комунальні послуги та воду і ту суму множимо на 12 місяців і 5 років (погодьтесь, послуг не надають, а гроші беруть, щодо води то її вартість завжди завищена щонаменше в 2 рази).
  3. Якщо маємо дітей, то так само робимо з сумою оплат за дитсадок і школу.
  4. Якщо користуємось громадським транспортом то видатки на транспорт за місяць множимо на 12 місяців і на 5 років.
  5. Якщо час від часу хворіємо, то затрати на лікування протягом 5 років також додаємо.
  6. Сюди ж можемо віднести наші витрати на купівлю житла чи його оренду протягом 5 років.

 

Наприклад:

№ п/п

Найменування

Ціна (за місцяць) грн.

 

1

 

Середня заробітня плата

2200

 

Ставка податку ЄСВ (середня)

3.6

 

Прибутковий податок

15

409

2

Середній розмір платіжки  за комун.послуги

120

 

Середня плата за воду

27

 

3

Плата за дітей середня (садочок+школа)

150

 

4

Витрати на транспорт за місяць

150

 

5

Витрати на оренду житла (на одну особу)

0

 

6

Витрати на лікування (1 раз в рік грип)

40

 

 

Ціна голосу виборця за місяць

896

 

 

Ціна голосу виборця за рік

10 754

 

 

Ціна голосу виборця за 5 років (1 каденція)

53 772

 

 

 

Отже, коли вам дають 400 гривень, то потім у вас непрямо відберуть 53 тисячі 772 гривень (П’ятдесять три тисячі гривень)

 

І це лише економічна складова питання продажу голосу виборця, а ще є культурна, духовна, ціннісна, політична та ін. складові.

 

Тобто, коли ми взяли гроші за свій голос, або не пішли голосувати, або закрили очі на те, що хтось бередає гроші, то кожен з нас дає 53 тис.гривень для розпорядження на власний розсуд нечесним політикам.


Найгірше те, що ті, хто взяли гроші, вирішують не тільки долю твоїх 53 тисяч гривень, але й усіх інших громадян, бо виборча система так побудована, що купці голосів купивши лише 10% від усіх голосів потім керують грошима всіх 100% громадян.

 

Які наслідки від того, що брудні політики купляють голоси ми сьогодні бачимо:

  1. Війна, яка призводить до смерті та загибелі людей.
  2. Масштабна корупція і зловживання владою.
  3. Низький рівень життя (80% мешканців за межею бідності) (зарплати і пенсії найнижчі).
  4. Незахищеність громадянина у власній державі.
  5. Вимирання української нації (як під час повномаштабної війни).

 

Яким чином на місцях це відбивається на мешканцях?

  1. Відсутність дитячих майданчиків.
  2. Відсутність доріг.
  3. Будинки та територія не утримується взагалі, або щонайменше у неналежний спосіб.
  4. Корумпованість лікарів, міліції, судів, прокурорів, чиновників, депутатів.
  5. Відсутність умов для молодих мам чи незахищенних верств населення.

 

Як протидіяти цьому?

  1. Домагатись відкриття списку виборців (зараз вони закриті і невідомо чи там немає мертвих душ).
  2. Приймати  участь у всіх процесах в житті міста чи села у тому числі у виборчому процесі.
  3. Йти самому на вибори в якості кандидата, або підтримувати інших НОРМАЛЬНИХ кандидатів.
  4. Всіма способами поширювати інформацію про вартість голосу і  наслідки.
  5. Повідомляти правоохоронні органи та ГРОМАДСЬКІСТЬ або Громадський рух «Народний Контроль» (0800 502 945) про спроби купліпродажу голосів.

 

Чого чекати від політиків або як протидіяти "вічним" депутатам?


Вже оголошено дату виборів до селищних/місцевих/районних/обласних рад. Вони відбудуться 25 жовтня 2015р.


Що робити громадянам, щоб не дати себе ошукати вовкам від політики в особах "вічних" партійних кон’юктурників?


Як допомогти виборцю не бути ошуканими майстрами лицемірства, обману та фальшувань? Чи варто залучати волонтерів до виборчих процесів?


Від чого та від кого залежатиме перемога правди, надії та здорового глузду над лицемірством, обманом та хитрістю?


Багато з нас, починаючи аналізувати як відбуваються вибори в незалежній Україні, переконуються в тому, що в основному це фарс і вистава для виборців, а не волевиявлення чи інструмент впливу громадян на те, хто і як представлятиме їх у органах влади чи органах самоврядування. Громадяни-виборці постійно стають «жертвами» різного роду маніпуляцій.


Для будь-якого маніпулювання характерна певна закритість, ілюзія, невидимий механізм, психологічний вплив на свідомість з метою формування тих чи інших переконань або переваг.


Успіх маніпуляції гарантований, коли маніпульований вірить, що все, що відбувається природно і неминуче. Для маніпуляції потрібно фальшива дійсність, в якій її присутність не буде відчуватися.


Тобто, виборець іде на вибори і вірить в те, що просто кинувши бюлетень в урну він впливає на стан речей чи плин подій у своїй державі. Де тут маніпуляція, запитаєте ви? А маніпуляція відбувається постійно у такі способи:

  1. Заклики - нас переконують з допомогою телебачення, газет, радіо, інтернету про важливість виборів і участь у них кожного (і це дійсно так, це важливо), але ніхто не роз’яснює, що свій голос потрібно захистити, що потрібно все зробити для того, щоб хтось не продав свого голосу, не пояснюють, що вибори це не лише кидання бюлетня в урну, що це ще й робота над тим, щоб сформувати однодумців, спільно захисти свій вибір та не дати «злодіям» вкрасти вибір народу.

  2. Маніпулятивні соц.опитування та публікації результатів соц.опитувань - (насправді соц.опитування використовують як елемент агітації, а публікація результатів соц.опитування - це спосіб формування громадської думки, окрім цього публікацію соц.опитувань використовують для того, щоб виправдати неймовірні результати внаслідок фальшувань чи вкидувань бюлетнів).
  3. Підкуп – це прямий підкуп (гроші, продуктові набори, ліки, тощо) та непрямий (дитячі майданчики, ремонти, ігри для дітей, кіно, мультфільми, юридичні послуги, навчання).
  4. Дружба, увага – буквально за півроку до виборів кандидати стають «друзями» для виборців і починаються ознаки уваги. Приходять іменні відкритки чи привітання. Проводять гучні забавиконцерти, на які запрошують всіх охочих. Різного роду чаювання, допомога малозабепеченим та пільговикам, роздача ліків.
  5. Чорний піар – часто використовується тоді, коли про себе політична сила немає що сказати, а про опонента існують лише добрі відгуки. Тоді використовують плітки та чутки і вигадки з негативним підтекстом, достовірність яких неможливо перевірити, але наявність цієї інформаціє сіє сумнів у виборців, який потім переростає у відмову підтримувати того чи іншого кандидата.

І це не вичерпний перелік способів маніпулювання виборцем..

 

Як розібратись у кандидатах та протидіяти їхнім чи їхніх політтехнологів маніпуляціям?

 

  1. Вивчіть історію громадської чи політичної діяльності кандидатів. Користуйтесь інтернетом наприклад тим ж google.com або yandex.ua
  2. Проаналізуйте профілі (сторінки) в соц.мережах кандидатів. Їх відсутність знак того, що кандидат не готовий працювати публічно. А інформація на сторінках в соціальних мережах розкаже вам чим захоплюється і займається кандидат. Також це свого роду автобіографія кандидата. Соціальні мережі: FaceBook.Com, VK.Com, Odnoklasniki.ru, twitter.comm instagram.com
  3. Поцікавтесь у сусідів чи знайомих про цю людину, але зверніть увагу на те щоб дані, які вам говорять, були з першого джерела, а не почуті від когось.


Создан 22 окт 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
бесплатный счетчик