Інтернет-газета ДРОГОБИЦЬКЕ ЗЕМЛЯЦТВО

05 05 13 Новини Дрогобиччини




 

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!  

 

Книга про голод і ситість душі

 

Дорогі Дрогобичани! Нагадуємо, що презентація книги Юрія Николишина "Бота Фікс", а також книги Мирослава Дочинця "Вічник. Сповідь на перевалі духу" відбудеться у вівторок, 7 травня, у Дрогобичі в сесійній залі Ратуші.

 

Початок о 13.00.

 

Я достеменно не знаю, що це: сповідь сина віку, моральні листи новітнього Луцилія до са­мого себе, рефлексії витонченої і працьовитої ду­ші, стягання духу в середовищі «задухи духу»... Мабуть, усе назване злютоване тут в одне. Не знаю, який це жанр і метод, але знаю тонно, що це письмо густого і дзвінкого литва. Без тріщин, окалини й іржі. Маємо той окуджавівський випа­док, коли «пишеш, як дишеш». Книга видихнута з грудей, із трепетного і мудрого серця.

 

Власне, це й не проза в її звичному укрсуч- літівському розумінні. Це радше - ловля перлів слова і думки; це — перепалювання словесного піс­ку в кришталь істини; це - шліфування мислі до пронизливого свічення; це - натхненний політ уяви слідом за бджолою, котра безпомильно вга­дує запашні медоноси.

 

Свою віщу лінзу Юрій Николишин фокусує на приязному і уявному, запалюючи в нас вогонь пізнання і наближаючись до святих першоджерел. Передусім святих для українців. Ця книга не для читання знічев'я і вилущення дешевих інтриг.


Це захопливі й надихаюні мандри сторінками шляхетного густопису. Бо від свого творива автор чекав не мало - не багато: осяяння внутрішнім вогнем присмерку  нашої історії і навіть космічного мороку, щоб віднайти дорогу до Вічності. Ба навіть більше - наблизитись до розгадки, чого хоче Вічність у невічної людини. І для цьо го покликає в слуги адептів українського духу.

 

Коли зчитуєш ці розмисли, здається, що тебе з книгою підсідає сама Правда. І душа насичується нею. Кни га учительна, джерельна, насичена євангельським світло Воно щедро розлито в рядках і між рядками «Бота Фікс» як Божі частки в нашому земному поступі. В иьому душа книги, її енергетика. Бо й справді: «Без боже­ственної енергії людина лише блукає підземеллям власної душі».

 

А ще тут гордо і привільно живе Галичина, рукотвор­на, мисленна і духовна. Точніше сказати б - це простора барокова гравюра духовної харизми Галичини. Як треба любити ці благословенні терени, щоб написати: «Коли Бог ліпив чоловіка, то глину брав із цих покладів». Я ро­зумію побратима по перу Юрія, бо й сам глибоко загруз ногами й душею в свою карпатську Верховину. З її горових криниць дістаю скарби, які так чекає людина скаламуче­ного нашого часу. А Ю. Николишин таки народився не просто в сорочці, а у вишиваній сорочці. І це синівство, це служіння словом і ділом він по-лицарськи кладе до ніг своїх Паній - Галичини й України. І творить при цьому предивну животворну сув' язь людей і епох.

 

Маємо виразний взірець літератури ідей, філософ­ської сповідальності, заплідненої мудрим серцем. Цього так мало нині, його так спрагло чекає наш читач. За рядками «Бота-Фікс», як за таємничим серпанком, коливаються силуети святого Августина, Сенеки, Maрка Аврелія, Жибрана, Соловйова, Гессе, Борхеса, Сковоро­ди, рефлексій Кобилянської, Вавилова і більш сучасного Пашковського... За написаним відчувається добра фі­лософська і літературна лектура. При тому Юрій Николишин цілком самостійний і зрілий автор. Я б озна- нив - письменник особливого корпусу філософської прози. А з нею у нас так сутужно, так скупо.

 

Це багатоплановий і багатошаровий твір. Роман-есе, роман-притча, роман-калейдоскоп. Кожен проникливий читач знайде тут своє - і аромат історії, і код етносу, і пам'ять роду, і звичаєвий стрій, і розкіш естетики, і вир емоцій, і мудрість любові.

Про самий стиль. Як відомо, гарно писати - це вміння гарно мислити. Тут це присутнє повною мірою, а голов­не - в повному (за Гоголем) відчутті міри і пропорцій. Письмо тече, як гаряча залізна магма, і застигає в під­несену рельєфну твердь слова. Твердь для опертя душ, що змагаються і прагнуть висоти. В цьому сенсі львівський письменник не тільки підняв на новий ступінь постаті наших духовних Учителів, а й притомно торує сліди їх далі в тяглості Часу і Простору.

 

Все це я прочитав-відкрив для себе в «Бота-Фікс». Ця книга радісно наситила мою душу.

 

Провіщаю їй довге і щасливе життя. Бо це саме той випадок, коли читаєш очима, а книга зчитує твоє серце.

 

Мирослав Дочинець,

лауреат відзнаки «Золоті письменники України».

 

 


                Галичина

 

  Із книги Юрія Николишина "Бота Фікс"

 

Її найкраще видно з казахських степів, канад­ських берегів, сибірських лісів, італійських Альп, іспанських Піренеїв, грецьких островів, далекої Австралії і Аргентини... Куди тільки доля не за­носить, щоб побачити своє здивованими великими очима — як у кільканадцять разів збільшену зірку з дна криниці.

 

Її лагідні краєвиди сняться ледь не щоночі, се­ред дня вона може з'являтися неправдоподібним пустельним маревом, озиватися раптовим солод­ким щемом у серці, поринути потоком дивовиж­них спогадів, зголоситися музичними ритмами Карпатських гір чи мелодією галицької говірки...

 

Галичина! До неї повертаються знову і знову, як до рідної матері, щоб укотре отримати величез­ний заряд живої любові, усміхнену ласку теплого слова, найніжніші почуття, гарячий подих душі, щедре благословення на добрі справи. Галичина! Стоїш біля витоків повноводних рік життя, які десь розливаються у справжні моря: тут б'ється серце України, яке пульсує потужними хвилями далеко ген за Дніпро; тут криється потужний прошарок |культури, яка дзвінкою луною відгукується поза Віслу; звідси беруть початки філософсько-релігійні течії, які ся­гають Мертвого моря; тут кожен може взяти те, чого йому найбільше бракує в житті...

 

Галичина! Благодатна земля і щедрі люди, добрі та працьовиті, душею повністю віддані Богові, а розумом правді, - тому характером неупокорені і завжди налашто­вані відстояти волю, втратити все, але не гідність. Галичи­на! Від мальовничих ландшафтів у благоговійному трепеті можна і «собі закам'яніти* чи простояти столітнім дубом, біля підніжжя якого дзюрчатиме цілюще джерело, і його водами омиватимуться чоло й освіжатимуться думки. Тут краєвиди такі, що змушують стрепенутися серце, взяти в руки пензель і бути наслідувачем природи. Тут на лугах і в лісах гомонить такий невимовно-мелодійний спів, що, хоч-не-хоч, але хтось має заспівати, як Соломія Крушель- ницька, і витворити музичні мотиви, як Мирослав Скорик і Володимир Івасюк.

 

Галичина! Хто її пізнає, той не зможе не полюбити; хто її знав, той не зможе забути; хто нею наситив серце, той збагатив душу; хто бачив хоч раз, той пізнав радість буття, за якою криється правдива мудрість істини! Гали­чина! Не один ворог зламав собі списа, став жертвою влас­ного меча; не один чужинець перетворився на свояка, а неприязний став завзятим прихильником; не одному тут світ розкрився заново, спонукавши стати більш достой­ним і мудрим; не один знайшов себе і свій сенс життя.

 

Га­личина! Можна знайти місця багатші, тепліші, спокійніші, веселіші чи охайніші, проте кращі - ніде і ніколи! Без неї втратиш себе, загубиш у собі щось дуже важливе і безцін­не. Можна деінде стати заможнішим, але не щасливішим; ситнішим, але не вдоволеним; безпечнішим, але тривож­нішим. Галичина! Тут уклад людей міцний, наче сплав металу з розмаїтими домішками, тож хвилі прийшлих ідеологій розбивалися об його могутню скелю і ставали летким шумовинням, яке щезало на очах. Тут спосіб жит­тя настільки вкорінений, що штучні аплікації нав'язаного світогляду зсихалися і мертвіли. Тут душа зріднюється із землею глибоким зв'язком, а якщо відривається від неї, то з кров'ю, а коли вже пустила коріння - то назавжди, в якій би точці земної кулі не перебувала. Тут величезні пласти ґрунту збагачують людську свідомість езотеричною таєм­ницею, роблячи її щирішою і гармонійною. Тут «Я» і Бог перебувають у відвертій безпосередності - в безсловесно- інтимному спілкуванні, якого так прагне і не може знайти заблудла душа. Тут повніше виявляєш себе, а серце стає благороднішим і хоробрішим, готовим завжди захищати віковічні цінності життя! Галичина! Твердиня людського духу, оаза прекрасних емоцій душі, згусток тепла любля­чих сердець! Галичина! Сильна духом земля!

 

Якщо десь і є ядро галицької землі, то околиці Мико­лаєва чи не найпевніше місце для цього. Тут живуть гали­чани до самих кісток, які відчувають землю всіма фібрами душі та кожною клітиною тіла. Земля тут - як жінка, кра­сою якої неможливо насититися: торкнешся - і проймає життєдайним струмом, немов невидима магма вирвалася на поверхню; візьмеш у танець - і ніг під собою не відчува­єш; притиснеш до себе - і ніби обіймаєш цілий світ; якщо покохав, то годі думати про щось інше; якщо вона твоя, то хочеш віддати їй себе геть усього; якщо висіяв сім'я, то пізнаєш благодать земної радості і Божого благословення. Тут люди щедрі і привітні й, як їхня земля, внутрішньо ба­гаті. Коли Бог ліпив чоловіка з глини, то брав її саме з ту­тешніх покладів, а жінку різьбив із місцевого каміння, мар­мурова білизна якого тотожна елегійній блідоті молодих панянок і кольору слонової кістки, відтінок якої мають чо­ловічі ребра. Мадонни з дитятком, які тут ледь не на кож- ному роздоріжжі, викарбувані з цього молочного каменю. Гончарі тут виліплюють чи не щодня чашу Грааля, в якім захована субстанція та сутність світу. Молоко в глечиках із тутешньої глини довго не кисне, і зберігаються т{ткснК час не лише продукти, а начеб сама історія і душа Візерунки на кераміці такі, що поринаєш до первозданних витоків життя, коли зв'язок елементів відбувається з млі магічних кодів. Це як візерунки долі на долонях, що з ча­сом стають зморшками чола. Земля тут багата на рудній створює сильне магнітне поле, притягуючи творчий дух із глибин Всесвіту. А творчий дух відчуває тут непохитну гравітаційну сталість, прагнення до розквіту і розвою.



Создан 05 мая 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
бесплатный счетчик